ВИКОРИСТАННЯ МОДИФІКАЦІЇ НАРАТИВНОЇ ЕКСПОЗИЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ В РОБОТІ З ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ
DOI:
https://doi.org/10.17721/2616-7786.2025/11-1/12Ключові слова:
внутрішньо переміщені особи, експозиційні методи, ендогенна депресія, психосоціальна адаптація, психологічна підтримка, тривожністьАнотація
Вступ. В умовах затяжної збройної агресії проти України з 2014 року кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО) сягнула 3,8 млн станом на 2025 рік. Особливо вразливими є жінки зрілого та похилого віку, для яких інтеграція у нові громади ускладнена психоемоційними проблемами. Актуальним є пошук дієвих методів психологічного супроводу для цієї категорії. Одним із таких методів є наративна експозиційна терапія (НЕТ), адаптована з урахуванням українських культурних контекстів.
Методи. У дослідженні взяли участь 75 жінок віком від 50 до 75 років, які були внутрішньо переміщені зі східних регіонів України. Респонденти були розподілені на дві групи: одна проходила групову арт-терапію, інша – індивідуальну наративну експозиційну терапію (від 5 до 10 візитів). Для оцінки ефективності втручань використовували шкалу тривожності Бека (BAI) та шкалу депресії DEPS.
Результати. Обидві терапії продемонстрували достовірне зниження рівня тривожності. У групі НЕТ тривожність знизилася з 16,11 до 12,57 балів (p ≤ 0,05), а у групі арт-терапії – з 17,28 до 14,43 балів (p ≤ 0,05). Однак лише арт-терапія продемонструвала достовірне зменшення симптомів депресії (р ≤ 0,05). У групі НЕТ зниження рівня депресії не досягло статистичної значущості, ймовірно через наявність у п'яти учасниць ендогенної депресії без медикаментозного супроводу. Жодна із учасниць НЕТ не припинила участі, що свідчить про її високу прийнятність.
Висновки. Модифікована наративна експозиційна терапія є ефективним методом зменшення тривожності серед ВПО похилого віку, які часто відмовляються від традиційних форм психотерапевтичної допомоги. Метод має високу сприйнятливість, проте не виявляє достовірного впливу на симптоми депресії, особливо в разі ендогенної форми. Отже, рекомендовано застосування НЕТ у поєднанні з медикаментозним лікуванням при роботі з пацієнтами з клінічними проявами депресивного розладу. Отримані результати підтверджують релевантність подальшого вивчення НЕТ у контексті психосоціальної підтримки постраждалих від війни.
Посилання
Cashin, A. (2008). Narrative therapy: A psychotherapeutic approach in the treatment of adolescents with Asperger's disorder. Journal of Child and Adolescent Psychiatric Nursing, 21(1), 48–56.
Cashin, A., Browne, G., Bradbury, J., & Mulder, A. (2013). The effectiveness of narrative therapy with young people with autism. Journal of Child and Adolescent Psychiatric Nursing, 26(1), 32–41.
Cloitre, M., Garvert, D. W., & Weiss, B. J. (2017). Depression as a moderator of STAIR Narrative Therapy for women with post-traumatic stress disorder related to childhood abuse. European journal of psychotraumatology, 8(1).
Elbert T., Schauer M., Neuner F. (2022). Narrative exposure therapy (NET): Reorganizing memories of traumatic stress, fear, and violence. Evidence based treatments for trauma-related psychological disorders: A practical guide for clinicians. Springer International Publishing.
Erbes, C. R., Stillman, J. R., Wieling, E., Bera, W., & Leskela, J. (2014). A pilot examination of the use of narrative therapy with individuals diagnosed with PTSD. Journal of Traumatic Stress, 27(6), 730–733.
Lind, M., Adler, J. M., & Clark, L. A. (2020). Narrative identity and personality disorder: An empirical and conceptual review. Current Psychiatry Reports, 22, 1–11.
Petersen, S., Bull, C., Propst, O., Dettinger, S., & Detwiler, L. (2005). Narrative therapy to prevent illness‐related stress disorder. Journal of Counseling & Development, 83(1), 41–47.
Scott, N., Hanstock, T. L., & Patterson-Kane, L. (2013). Using narrative therapy to treat eating disorder not otherwise specified. Clinical Case Studies, 12(4), 307–321.
Shakeri, J., Ahmadi, S. M., Maleki, F., Hesami, M. R., Parsa Moghadam, A., Ahmadzade, A., Shirzadi, M., & Elahi, A. (2020). Effectiveness of group narrative therapy on depression, quality of life, and anxiety in people with amphetamine addiction: A randomized clinical trial. Iranian Journal of Medical Sciences, 45(2), 91–99.
Siehl, S., Robjant, K., & Crombach, A. (2021). Systematic review and meta-analyses of the long-term efficacy of narrative exposure therapy for adults, children and perpetrators. Psychotherapy Research, 31(6), 695–710.
Sloan, D.M., Lee, D.J., Litwack, S.D., Sawyer, A.T., & Marx, B.P. (2013). Written exposure therapy for veterans diagnosed with PTSD: A pilot study. Journal of Traumatic Stress, 26(6), 776–779. https://doi.org/10.1002/jts.21858
Vromans, L. P., & Schweitzer, R. D. (2011). Narrative therapy for adults with major depressive disorder: Improved symptom and interpersonal outcomes. Psychotherapy Research, 21(1), 4–15.
Weber, M., Davis, K., & McPhie, L. (2006). Narrative therapy, eating disorders and groups: Enhancing outcomes in rural NSW. Australian Social Work, 59(4), 391–405.
Xue, M., Yu, P., Gu, Z., & Sun, Y. (2025). Online narrative therapy intervention improves post-traumatic stress disorder symptoms, perceived stress, anxiety, and depression in nurses: A randomized controlled trial. Brazilian Journal of Psychiatry, 47.
