ЗМІЦНЕННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ДРУЖИН ЗАГИБЛИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЧЕРЕЗ ГРУПИ ПІДТРИМКИ
DOI:
https://doi.org/10.17721/2616-7786.2025/11-1/1Ключові слова:
резильєнтність, життєстійкість, горе, психосоціальна підтримка, група підтримки, російсько-українська війна, військові вдовиАнотація
Вступ. Повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 р. призвело до тисяч втрат військових, що спричинило зростання кількості жінок-удів захисників. Втрата чоловіка внаслідок бойових дій є глибоким емоційним потрясінням, що потребує розвитку резильєнтності, як ключового ресурсу відновлення.
Методи. Для дослідження ролі груп підтримки в зміцненні резильєнтності у жінок, які пережили таку втрату, використовували змішані методи, поєднуючи якісні та кількісні підходи для оцінки ролі груп підтримки у зміцненні резильєнтності. Збір даних включав: вторинний аналіз 290 анкет клієнток ГО "Фонд Маша", Шкалу життєстійкості Ширальді, яка застосовувалася до і після восьмикрокової програми в групах підтримки, та напівструктуровані інтерв'ю з вдовами і фасилітаторами груп. Вибірку складали жінки, що втратили своїх чоловіків через війну щонайменше за чотири місяці до участі в дослідженні.
Результати. Спираючись на результати проведеного теоретичного аналізу, нами розроблено концептуальну модель, яка стала основою для емпіричного дослідження впливу груп підтримки на розвиток резильєнтності у жінок, які втратили чоловіків унаслідок військових дій. Було визначено п'ять ключових групових функцій, які сприяють зміцненню відповідних компонент резильєнтності: емоційна підтримка – емоційна регуляція, нормалізація горя – самоприйняття, обмін стратегіями подолання – гнучкість, самоефективність, альтруїзм, соціальне відновлення – довіра, відчуття приналежності, розширення можливостей – автономність, самоповага, суб'єктність. Вторинний аналіз 15 кейсів виявив психосоціальні потреби, які відповідають цим функціям. Кількісні дані за шкалою життєстійкості Ширальді зафіксували зростання резильєнтності на 25 % серед учасниць, які завершили програму. Якісні дані свідчать про покращення емоційної регуляції, зменшення ізоляції, відновлення соціальної довіри та відновлення сенсу життя.
Висновки. Результати засвідчують, що групи підтримки, інтегровані в національну стратегію ПЗПСП, сприяють як індивідуальній, так і колективній життєстійкості. Дослідження показує, що добре організовані втручання сприяють емоційній регуляції, нормалізації горя, соціальній реінтеграції та розширенню можливостей. Їхня ефективність залежить від поетапного залучення, психоосвіти, гнучкого доступу й безперервності в групах за принципом "рівний рівному", підтримки громадської активності вдів. Соціальні працівники відіграють ключову роль, але потребують навчання фасилітації з урахуванням травми.
Посилання
Байдарова, О. & Качан, В. (2024). Вижити і жити під час війни: групи підтримки як ресурс психосоціальної допомоги. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціальна робота, 1(10), 5–15. https://doi.org/10.17721/2616-7786.2024/10-1/1
Байдарова, О. О. (2021). Групи взаємопідтримки осіб, які пережили психотравмувальні події. В: Сучасні теорія і практика соціальної реабілітації: монографія / О. В. Чуйко, А. В. Кунцевська, О. М. Тохтамиш та ін.; за ред. О. В. Чуйко. Київ: ВПЦ "Київський університет", 270-302.
Войтович, М. В. (2019). Психологічні особливості горювання. Актуальні проблеми психології. Серія “Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія”, 19(5), 10–23.
Грішин, Е. O. (2021). Резильєнтність особистості: сутність феномену, психодіагностика та засоби розвитку. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Серія: Психологія, 64, 62–81. https://doi.org/10.34142/23129387.2021.64.04
Знаменський, Д. В., & Предместніков, О. Г. (2024). Дослідження трансформації свідомості під час російсько-української війни у вітчизняній філософії. Культурологічний альманах, (4), 204–212. https://doi.org/10.31392/cult.alm.2024.4.23
Кюблер-Росс, Е. (2021). Про смерть і вмирання / пер. з англ. О. Герасименко. Харків: Клуб сімейного дозвілля.
Лазос, Г. П. (2018). Резильєнтність: концептуалізація понять, огляд сучасних досліджень. Актуальні проблеми психології. Том 3: Консультативна психологія і психотерапія. Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, 14, 26–64.
Лазос, Г. П. (2019). Теоретико-методологічна модель резильєнтності як основа побудови психотехнології її розвитку. Організаційна психологія. Економічна психологія, 2-3(17), 77–89. https://doi.org/10.31108/2.2019.3.17.9
Медведєва, О. В. (2022). Психологічні особливості переживання горя під час воєнних дій. Підготовка правоохоронців в системі МВС України в умовах воєнного стану : зб. наук. пр. Наука та безпека / за ред. О. О. Юхно. Харків: ХНУВС, 205–207.
Міністерство охорони здоров’я України (16.02.2024). Що допомагає нам вистояти в періоди тривалого стресу. Модель стресостійкості BASIC Ph Мулі Лахада. https://moz.gov.ua/article/news/scho-dopomagae-nam-vistojati-v-periodi-trivalogo-stresu (дата звернення: 13.04.2025).
Потапчук, Н. & Чорноморець, Д. (2024). Життєдіяльність сімей військовослужбовців в умовах війни як психологічна проблема. Psychology Travelogs, (3), 241–250. https://doi.org/10.31891/PT-2024-3-23
Сантандер, Х., Кьокхольт, Е. Г. & Селнес, А. (2018). Групи психологічної підтримки дорослих, які втратили близьких людей внаслідок різних обставин: методичний посібник. Mission Eurasia. https://tinyurl.com/mpm6vvce (дата звернення: 13.04.2025).
Саутвік С., Чарні Д. & ДеП’єрро, Дж. М. (2022). Резилієнтність: мистецтво долати найбільші виклики життя. Львів: Галицька Видавнича Спілка.
Семигіна, Т. (2021). Критична парадигма досліджень у сучасній соціальній роботі. Scholarly disputes in philosophy, sociology, political science, and history amidst globalization and digitalization: conference proceedings. Riga: Baltija Publishing, 96-99.
Соловей-Лагода, О. (2024). Резилієнтність особистості: поняття, моделі та техніки плекання. Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія Психологічні науки, 32–44. https://doi.org/10.31558/2786-8745.2023.2(3).4
Титаренко, Т. М. & Ларіна Т. О. (2009). Життєстійкість особистості: соціальна необхідність та безпека. Київ: Марич.
Титаренко, Т. М. (2018). Психологічне здоров’я особистості: засоби самодопомоги в умовах тривалої травматизації: монографія. Кропивницький: Імекс-ЛТД.
Укрінформ (16.02.2025). Понад 46 тисяч загиблих на війні: Зеленський розповів про втрати України. https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3960804-ponad-46-tisac-zagiblih-na-vijni-zelenskij-rozpoviv-pro-vtrati-ukraini.html
Хамініч, О. М. (2016). Резильєнтність: життєстійкість, життєздатність або резильєнтність? Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки, 6(2), 160–165.
Хаустова, О. О. & Лещук, І. В. (2023). Понад рік війни та втрат: відродження з попелу горя для творення нового життя. Український медичний часопис, 1(2) (153) – I/II 2023, 43–49. https://doi.org/10.32471/umj.1680-3051.153.239914
Царенко, Л. (ред.). (2018). Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи (Т. 2). Київ.
Чернобровкін, В. М. & Морозова, О. Б. (2021). Аналіз сучасних підходів до розвитку і посилення резилієнс особистості. Технології розвитку інтелекту, 5, 1(29). https://doi.org/10.31108/3.2021.5.1.11
Чиханцова, О. & Гуцол, К. (2022). Психологічні основи розвитку резильєнтності особистості в період пандемії COVID-19: практичний посібник. Київ: Національна академія педагогічних наук України, Інститут психології імені Г. С. Костюка.
Чиханцова, О. А. (2023). Розвиток резильєнтності особистості в ситуаціях невизначеності. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Психологія, 34(73), 1, 35–40.
Bolton, K. W. (2013). The development and validation of the resilience protective factors inventory: a confirmatory factor analysis. University of Texas at Arlington.
Bonanno, G. A. (2004). Loss, trauma, and human resilience: Have we underestimated the human capacity to thrive after extremely aversive events? American Psychologist, 59(1), 20–28.
Bonanno, G. A., Galea, S., Bucciarelli, A., & Vlahov, D. (2006). Psychological resilience after disaster: New York City in the aftermath of the September 11th terrorist attack. Psychological Science, 17(3), 181–186.
Cherry, K. (2022). Resilience: What It Is and How to Build It. https://www.verywellmind.com/what-is-resilience-2795059 (date of access: 10.04.2025).
Clarke, J. & Nicholson, J. (2010). Resilience: Bounce back from whatever life throws at you. Crimson Publishing.
Daniel, B. & Wassell, S. (2002). The early years; assessing and promoting resilience in vulnerable children. Assessing and Promoting Resilience in Vulnerable Children, 1. London: Jessica Kingsley Publishers.
Knowledge Center (2022). Пріоритетні багатосекторні заходи з психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в Україні під час та після війни: оперативна дорожня карта. Київ. https://knowledge.org.ua/operativna-dorozhnja-karta-z-psihichnogo-zdorov-ja-ta-p sihosocialnoi-pidtrimki-v-ukraini/ (дата звернення: 13.04.2025).
Mindel, C. H. & Silverman, P. R. (1986). Self-Help Groups and Support Groups: Making a Difference. New York: Human Sciences Press.
Rogers, C. R. (1980). A Way of Being. Boston: Houghton Mifflin.
Rutter, M. (1990). Psychosocial resilience and protective mechanisms. In J. Rolf, A.S. Masten, D. Cicchetti, K. H., Neuchterlein, & S. Weintraub (Eds.), Risk and protective factors in the development of psychopathology (R. 181–214). New York, NY: Cambridge University Press.
Schiraldi, G. R. (2017). The Resilience Workbook: Essential Skills to Recover from Stress, Trauma, and Adversity. Oakland, CA: New Harbinger.
Staroversky, I. (2012, October 1). What is resilience? 10 critical characteristics of resilience. StarOverSky Counseling & Psychotherapy. https://staroversky.com/blog/what-is-resilience-10-critical-characteristics-of-resilience (date of access: 10.01.2023).
Stroebe, M., Schut, H. & Stroebe, W. (2007). Health outcomes of bereavement. The Lancet, 370(9603), 1960–1973. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(07)61816-9 (date of access: 10.05.2025)
Stroebe, M. & Schut, H. (2010). The Dual Process Model of Coping with Bereavement: A Decade on. OMEGA – Journal of Death and Dying, 61(4), 273–289. https://doi.org/10.2190/OM.61.4.b
Stroebe, M., Schut, H. & Boerner, K. (2010). Continuing bonds in adaptation to bereavement: Toward theoretical integration. Clinical Psychology Review, 30(2), 259–268.
Walsh, F. (2003). Family resilience: A framework for clinical practice. Family Process, 42(1), 1–18. https://doi.org/10.1111/j.1545-5300.2003.00001.x (date of access: 17.03.2025).
Williams, L. & Haley, E. (2017). Grief support groups: Positives and pitfalls. Your Grief. https://whatsyourgrief.com/grief-support-groups-positives-and-pitfalls/ (date of access: 15.03.2025).
Wolin, S. & Wolin, S. (1995). Resilience among youth growing up in substance-abusing families. Pediatric Clinics of North America, 42(2), 415–429. DOI: 10.1016/s0031-3955(16)38955-6.
Worden, J. W. (2013). Grief Counseling and Grief Therapy: Handbook for the Mental Health Practitioner. 4th ed. New York: Springer Publishing Company.
Yalom, I. D. & Leszcz, M. (2005). The Theory and Practice of Group Psychotherapy. 5th ed. New York: Basic Books.
